Віадук у Ворохті: занедбане диво зниклої імперії
Кам’яний арочний Віадук у невеликому українському селищі Ворохта поєднує в собі диво інженерної думки, титанічні зусилля сотень італійських військовополонених, задіяних на його будівництві, і грандіозний задум Австро-Угорської імперії, що панувала в тутешніх краях. Значних розмірів міст почали зводити ще в 1870 році. Він мав стати частиною залізниці, що з’єднує Чорне і Адріатичне моря.
На сьогоднішній день це один з найбільш старих і довгих кам’яних арочних мостів Європи: довжина споруди становить близько 200 метрів, а висота центральної арки доходить до 30-ти! Віадук з’єднує обидва береги річки Прут, і особливість ландшафту зумовила унікальність його конструкції.
Складно уявити, що подібний масштабний проект був зведений без сучасної підйомної техніки. Окремо варто сказати про ширину земляного полотна залізниці — воно спеціально сконструйовано максимально вузьким, щоб можна було тільки встановити і зафіксувати рейки.
Під’їжджаючий до віадука поїзд спочатку видавав довгий і протяжний сигнал, вітаючи місцевих жителів, а потім буквально розчинявся за поворотом… Так тривало до 2000-го року, поки поруч не був побудований міст-дублер, на який, заради збереження культурного пам’ятника, перенаправили рух поїздів.
Сьогодні віадук у Ворохті є музеєм під відкритим небом. Щоб помилуватися зразком австро-угорської архітектури і зробити мальовничі фотографії, сюди щорічно приїжджають десятки тисяч туристів.